Погані сторони «Явної долі»: Невідомі наслідки
У 1845 році, коли Джон О’Салліван представив концепцію, що мала визначити долю Америки, мало хто міг передбачити руйнівні наслідки, які розгорнуться згодом. Віра в те, що це було Божою волею — просуватися на захід до Тихого океану — здавалася божественним мандатом для громадян, які вважали, що їхній нації бракує землі. Те, що починалося як позитивна ідея в свідомості американців, швидко перетворилося на щось набагато темніше, із трагічними наслідками не лише для корінних американців та мексиканців, але й для морального фундаменту самих Сполучених Штатів.
XIX століття стало свідком американської експансії, що розтягнула територію США від узбережжя до узбережжя, але ця ідеологія підживлювала західне заселення неприпустимою ціною — масове виселення корінних народів Америки та війна з Мексикою стали визначальними ознаками цієї епохи.
Як Джон Л. О’Салліван розпалив епоху агресивної експансії
Віра в Manifest Destiny складалася з багатьох елементів, що слугували різним цілям, створюючи численні причини для завоювання нових земель. Упродовж 1840-х років ця ідеологія стала виправданням територіальної експансії США — ідеєю, яку сприймали як істину: нібито Бог визначив для білої людини божественну місію американського руху та підкорення в ім’я християнства і демократії. Джон Л. О’Салліван уперше сформулював цю концепцію, редагуючи та публікуючи аргументи за анексію Техасу в журналі United States Magazine and Democratic Review, а також просуваючи ідею приєднання Орегонської території. Назва та опис, які він дав цьому переконанню тріумфуючих американців, луною відгукувалися протягом наступних двох десятиліть, коли нація вимагала все більше територій, що призвело до величезного зростання земель і розширення країни поза межі уявного.
Чому американці вірили, що експансія була божественною місією
Коли Сполучені Штати ще не були величезними та могутніми, їхні лідери й громадяни прагнули розширення з такою наполегливістю, що це межувало з одержимістю. Вони вірили, що вся територія має належати їм, а ті, хто стане на їхньому шляху, заплатять за це — саме такою була негласна настанова країни в той період. Будівництво першої залізниці, здатної перетнути всю країну, стало поштовхом до масового переселення на захід. Це здавалося позитивним для американців, але зовсім не таким добрим для корінних народів, які вже жили на цих землях.
Швидке зростання населення та надмірне використання земель на схід від річки Міссісіпі, разом із знанням про величезні можливості для нових поселень на заході, підживлювали ідеологію експансіонізму, яка згодом стала відомою під назвою «Manifest Destiny». Емі С. Грінберг у своїй праці «Manifest Destiny and American Territorial Expansion» глибоко пояснює мотивацію людей, які прагнули розширювати свої поселення на захід. Із часом ми зрозуміли, наскільки неправильно впоралися з ситуацією, коли виселили мешканців Заходу з їхніх рідних земель — безперечно, існував кращий шлях.
Небезпеки, приховані за «Богом даним правом» завойовувати Захід
ChatGPT said:
Промислове зростання та поштовх до створення континентальної імперії
ChatGPT said:
Прагнення США до завоювання земель та ідеологія расової зверхності
У міру того як США здобували нові землі, вони поступово наближалися до західної частини континенту. Тоді Сполучені Штати становили лише половину того, чим є сьогодні — інша половина належала країні, яку згодом змушено буде втягнуто у дворічну війну. Термін, уперше введений у 1845 році журналістом Джоном Л. О’Салліваном, описував «долю» Америки розширюватися як Божу волю.
На думку Геновесе, «ідея західного розширення та домінації білих рас знаходила відгук у багатьох американців». Концепція розширення території США була настільки популярною, що її згодом використовували в Конгресі для виправдання претензій на територію Орегону. Хоча думка про розширення Америки здавалася чудовою для американців, вона була далеко не такою доброю для тих, хто вже жив на землях, які Сполучені Штати збиралися привласнити. Як зазначає Гастедт: «Нездатність асимілюватися та процвітати — це вина тих, хто отримував американську доброту».
Американці відчували себе вищими за тих, чиї землі вони намагалися забрати — корінні народи Америки та мексиканців — вважаючи, що саме ті повинні прийняти американську культуру, навіть якщо вони жили там задовго до того, як американці пред’явили свої претензії на ці території. Вони навіть вірили, що ті, в кого вони забирали землю, будуть раді перейти на їхній спосіб життя. Як пише Гастедт: «Вроджена перевага американських цінностей неодмінно мала бути визнана тими, з ким вони контактували, і з радістю прийнята».
Чому розуміння «Явної долі» відкриває найтемніші помилки Америки
ChatGPT said:
Вплив на корінних народів Америки
Примусове виселення та порушені договори
ChatGPT said:
Культурне знищення та хвороби
Eкспансія призвела до знищення цілих племен, що спричинило глибокий культурний розрив серед корінного населення Америки — і цей розкол відчувається й сьогодні. Негативний бік «явної долі» полягав у тому, що ця ідеологія вигнала корінних американців із земель, на яких вони жили тисячоліттями. Американські поселенці забирали їхні території й примушували переселятися в несприятливі регіони з бідними природними ресурсами та умовами, у яких виживання ставало майже неможливим.
Більше того, американські поселенці принесли з собою хвороби, які спричинили масові страждання та смерть серед індіанських народів — віспа, кір та інші інфекції, до яких корінні спільноти не мали імунітету, спустошили цілі громади. Конкуренція за землю, ресурси та багатства спричинила численні індивідуальні й колективні зловживання, особливо проти корінних американців та давніх мексиканських громад і місій, заснованих задовго до утворення американських штатів.
Расизм і виправдання пригноблення
Економічний вплив
Розширення залізниць та захоплення земель
Окрім соціальних і політичних змін, що впливали на корінні народи Америки, відбулися й економічні перетворення, які також глибоко й негативно позначилися на індіанських спільнотах. Одним із таких рішень був Закон про Тихоокеанську залізницю 1862 року — акт, створений для сприяння будівництву залізниці та телеграфних ліній від річки Міссурі до Тихого океану. Компанії, що займалася будівництвом залізниці, надали дозвіл вилучати будь-які землі, які межували з маршрутом прокладання шляхів у межах 200 футів шириною.
Хоча залізниця стала важливим елементом доктрини «Явної долі», оскільки забезпечила швидше пересування людей і товарів між сходом і заходом, вона водночас юридично дозволила позбавляти індіанців їхніх земельних прав без належної компенсації чи врахування наслідків для корінних громад.
Втрата засобів до існування та економічний занепад
ChatGPT said:
Політичні та соціальні наслідки
Можливість просування на захід у межах доктрини «Явної долі» мала як позитивні, так і негативні наслідки для державної політики, суспільства та економічних умов Сполучених Штатів і корінних народів, які тоді там проживали. Стратегії, що ухвалювалися, і президенти, обрані в цю епоху, підтримували загальне населення США, водночас залишаючи корінним американцям майже жодного вибору, окрім як переживати тяжкі наслідки змін та зростаючої експансії.
Доктрина «Явної долі» мала численні політичні наслідки, які сформували весь процес руху на захід, перекроївши політичний ландшафт континенту таким чином, що він сприяв англоамериканським поселенцям і водночас систематично позбавляв прав корінні народи та мексиканських громадян, які раптово опинилися під владою American rule.
Золота лихоманка та її наслідки
Золота лихоманка та її наслідки
Якщо величезна привабливість Заходу була тим паливом, що підтримувало «явну долю», то відкриття золота в Каліфорнії стало іскрою, яка розпалила цю пожежу. Найпотужніші рушійні сили доктрини «Явної долі» полягали у частково скоординованому русі поселенців різними шляхами — чи то рабовласницькими маршрутами, чи то шляхами тих, хто займався натуральним господарством, або ж у релігійних пересуваннях — у поєднанні з діями армії, що вела війну з Мексикою та нападала на корінні народи Америки, а також у приватних військових авантюрах і політичному фокусі на розширенні рабства. Компроміс 1850 року, спрямований на включення західних територій до складу Сполучених Штатів, ще більше підживлював експансію.
Без сумніву, хоч більшість людей, які залишали узбережжя Атлантики й старі прикордонні землі долини Міссісіпі, подорожували у фургонах у пошуках власної землі, значна частина колоністів — здебільшого молоді неодружені чоловіки (хоча були й жінки) — вирушали на Захід, спокушені можливістю швидко розбагатіти в золотих містах.
Економічний бум, зростання міст та посилення расової напруги
Ці основні групи авантюристів та шукачів удачі стали магнітами для прибуття тих, хто надавав послуги, пов’язані із золотою лихоманкою. Швидке зростання міст і поселень на Заході — зокрема Сан-Франциско, населення якого збільшилося приблизно з 500 осіб у 1848 році до майже 50 000 у 1853-му — та, здавалося б, безмежні можливості для особистого успіху в будь-якій сфері створювали позитивний економічний образ принципів «Явної долі».
Однак беззаконня, передбачувані провали більшості шукачів золота, конфлікти з корінними народами регіону — включно з мексиканським, іспанським, індіанським, китайським і японським населенням — а також загострення суперечки щодо рабства продемонстрували темний бік обіцянок «Явної долі». Золота лихоманка пришвидшила й без того стрімкий політичний рух до Тихого океану, посиливши напругу, яка зрештою призвела до громадянської війни.
Чому золота лихоманка прискорила секційний конфлікт
24 січня 1848 року Джеймс В. Маршалл, підрядник, найнятий Джоном Саттером, виявив золото на території лісопилки Саттера в районі долини Сакраменто, що тоді входила до складу території Каліфорнія. Хвиля збудження серед відносно невеликого американського населення цієї території, подібно до того, як це було раніше в Техасі, привернула значні сили армії США на підтримку деяких американських підрозділів, що вже перебували там на початку мексиканської війни. Заохочення до переселення на Захід було водночас і особистою економічною необхідністю, і питанням національної оборони.
Відкриття золота значною мірою допомогло вирішити принаймні одну з цих проблем, адже інтеграція швидко заселеної Каліфорнії, разом із важливим портом Сан-Франциско, посилила могутність США та зміцнила національну економічну основу. Протягом 1850-х років мешканці Каліфорнії наполегливо зверталися до Конгресу з проханням побудувати трансконтинентальну залізницю, яка забезпечила б перевезення пасажирів і товарів із Середнього Заходу та Східного узбережжя.
Потенційні економічні вигоди для громад уздовж майбутніх залізничних маршрутів зробили дискусії щодо вибору траси гострими та тісно переплелися з дедалі глибшими розбіжностями щодо питання рабства. Своєю чергою економічний підйом, спричинений золотою лихоманкою, дав змогу уряду штату Каліфорнія у 1854 році розпочати роботи над створенням власної залізничної системи в долині Сакраменто.
Різноманіття, конфлікти та расове насильство в епоху золотої лихоманки
Великий наплив людей і значна різноманітність, поєднані з войовничою та перебільшено героїзованою атмосферою індивідуального прагнення до збагачення, породили всілякі види протистоянь. Мовні, культурні, економічні та расові конфлікти охопили як міські, так і сільські райони, оскільки різні групи змагалися за обмежені ресурси. Наприкінці 1850-х років китайські та мексиканські іммігранти становили п’яту частину всього населення золотошукачів у каліфорнійських шахтарських містечках, проте вони стикалися з жорсткою дискримінацією та часто ставали жертвами насильницьких переслідувань. Цей період наочно показав, чому маніфест долі був шкідливим не лише для корінних народів, а й для всіх небілих спільнот, які опинилися в його тіні.
Орегонський шлях і західна міграція
Чому поселенці ризикували всім, щоб вирушити на Захід
Каліфорнія, яка до війни належала Мексиці, була щонайменше за три виснажливі місяці подорожі від найближчих американських поселень. Хоча місіонери здійснювали такі поїздки частіше, у долині Сакраменто тоді існували лише поодинокі поселення. Родючі сільськогосподарські землі Орегону, подібно до чорноземних територій долини Міссісіпі, приваблювали на початку більше поселенців, ніж Каліфорнія, обіцяючи аграрне процвітання тим, хто був готовий вирушити в далеку дорогу.
Поширювали страх і численні, часто перебільшені історії про напади індіанців, які викликали у мігрантів тривогу та передчуття небезпеки, хоча більшість поселенців закликала до ненасильства й упродовж усього шляху взагалі не зустрічала індіанців.
Суворі умови та смертельна реальність Орегонського шляху
Повільний поступ, хвороби, голодування людей і волів, погані стежки, жахлива підготовка до подорожі, відсутність путівників, небезпечна дика природа, примхи погоди та загальна дезорганізація були значно серйознішими й регулярнішими викликами, ніж напади індіанців. Попри суворість цієї подорожі, до 1848 року приблизно 20 000 американців уже жили на захід від Скелястих гір, і близько трьох четвертих з них — в Орегоні.
Величезний природний та економічний потенціал Орегонської території спонукав багатьох зібрати свої родини й вирушити на Захід уздовж Орегонського шляху. Цей Шлях уособлював надії багатьох на краще життя, однак насправді він був сповнений небезпеки й насильства, і чимало тих, хто намагався його перетнути, так і не дісталися до «Землі обітованої» — Орегону.
Як західне освоєння змінило американську ідентичність
Привабливість і романтика Заходу манили багатьох мігрантів у далекі західні землі, хоча насправді людей із духом авантюризму та готовністю ризикувати було не так уже й багато. Багато хто з тих, хто переїжджав, шукав у великих, диких землях Заходу відображення того, ким вони вважали себе. Романтизоване уявлення про життя на захід від Міссісіпі приваблювало певний тип американців, для яких незалежність була найвищою цінністю.
Суворий індивідуалізм і військова доблесть, що прославлялися на Заході та під час мексиканської війни, стали першим імпульсом, який привернув новий тип поселенців — відмінний від скромних аграрних громад ближнього Заходу. Це докорінно змінило характер моделей американського заселення.
Критика Олександра Гамільтона
Олександр Гамільтон, один із батьків-засновників Сполучених Штатів, негативно сприйняв ідею Меніфесту Долі, що видно зі статті під назвою «Придбання Луїзіани», опублікованої в газеті New York Evening Post у липні 1803 року. У ній він стверджував, що третій президент, Томас Джефферсон, отримав ці землі завдяки «вдалим збігам» і «неочікуваним обставинам», і заявив: «Ми можемо чесно сказати», що це придбання не було результатом ретельного планування.
Олександр Гамільтон, будучи одним із батьків-засновників США, доклав чимало зусиль, безжально критикуючи Томаса Джефферсона за його удачу та випадковість, а не за продумане державне управління. Хоча Сполучені Штати нині володіють усіма цими землями завдяки різним формам експансії, важко забути ті жахливі наслідки Меніфесту Долі для народів, які жили тут першими. Рання критика Гамільтона виявилася пророчою щодо моральної ціни територіального розширення.
